Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Стрітення господнє




Свято, яке ми сьогодні святкуємо - це одночасно і свято дивної зустрічі, і першої розлуки. Дивної зустрічі тому , що у храм, приділ Божий, Єдинородний Божий Син, який став Сином Діви Марії, приноситься у храм, щоби бути поставленим перед лицем Живого і Вічного Бога, Отця Його перше, ніж світ зупиниться.

Зустріч, також, між святими душами й очікуваним ними Спасителем. Довге, складне і благодатне життя прожили і Симеон, і Анна. Т ому їм було обіцяно, що вони не помруть доти, доки не побачать Спасителя свого. І ось цей день настав: віч-на-віч вони зустрілися – праведники побачили Бога, який став Чоловіком. Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм заспокоїним,- сказав Симеон,- бо побачили очі Спасіння моє...

Тепер він може спокійно відійти у вічність, до померлих і принести першу вість, що він бачив на землі Бога, який воплотився плоттю.

Одночасно це свято – перша жертвенна розлука Діви Марії із її Божественним Сином. Кожний хлопчик, який відкривав утробу, тобто первісток, приносився Богу і ставав власністю Бога. Цей звичай, це правило започатковано ще в давнину , коли Мойсей вивів із Єгипту народ ізраїльський. Тоді настирливий фараон не хотів відпустити своїх рабів, і кара за карою насягали землю Єгипетську , щоби людина усвідомилася під тяжкою і спасаючою десницею Бога. Одною із найстрашніших кар, що були накладені на протидіючому Богові фараона, була смерть усіх первінців у землі єгипетській. Саме цією карою було розворушено кам’яне серце фараона, цією ціною отримали свободу, у вигляді очікуваного Христа, ізраїльські діти. Але коли вони досягнули пустелі, то й до них дійшов голос, дійшов Божий голос: ціною цієї кари, ціною смерті дітей, втратою матерями улюблених своїх малят ви були виведені із єгипетської земілі, із країни полону і рабства. Але як згадка про це, як викуп за дітей цих і матерів, першонародженний младенець-хлопчик у кожній вашій сім’ї повинен бути принесений у храм, і Бог над ним отримає владу життя і смерті.

І ось, приносячи Своє Дитя у Храм, Мати Божа принесла Його у жертву Богові. Перший раз, вільно, за законами свого народу , Вона віддала Богові, Родженого від Неї. Це жертвоприношення продовжувалося потім упродовж усього Її життя: Мати Божа віддала свою Дитину раз і назавжди, і Бог й Отець цю жертву , єдину за усю історію світу , прийняв, і вона стала кровавою Жертвою Голгофи. Кожен із нас колись у день свого воцерковлення був принесений у храм, кожний із нас був поставлений перед Богом, щоби стати Його власністю. Але в церкві Христовій немає чоловічого і жіночого, немає різниці, всі – діти Божі, і тому всі ми були принесені і віддані Богу так само, як Богодитя Христос був принесений Своєю Матір’ю. Кожна мати, яка відвідує храм, колись приносила і віддавала свою дитину Богові, і прийняла її знову від ікони Спасителя чи Божої Матері. Кожний із нас постійно зустрічає Бога знову , і знову кожного разу , коли приходить у храм. Хто вийде виправданим, а хто вийде із своєю тлінною праведністю, що не ввійде у Царство Боже. Симеон і Анна чекали і узріли (побачили) Христа.

Ось із чим ми починаємо цикл входження у підготовчі неділі до Великого Посту. Задумаймо кожен із нас про те, що означає, що він чи вона колись були принесеними у храм, віддані Богу любов’ю материнською, віддані на опіку Тому, Який є опікуном дітей, відданих Йому, Хто є Г осподом і Життям.

Подумай, хто ти – фарисей чи спасенний митар? Амінь.

† Митрополит Сурозький АНТОНІЙ



Создан 13 фев 2013



cerkva.if.ua