Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Чи можна йти до Бога, але без Бога?




Колись, ремонтуючи одному чоловікові його комп'ютер, зауважив у нього на стіні окрім гарних ікон, дуже гарно зроблене Розп'яття. Як пізніше розповів господар дому, Хрест ручної роботи був виконаний із декількох порід дерева. Перше що прийшло на думку, це те, що перебуваю під дахом побожної родини. Було якось особливо приємно, але не на довго… Як виявилося чоловік не вважає себе віруючим. Це Розп'яття, яке мені дуже сподобалося – є лише "художньою оздобою кімнати". Як виразився чоловік: "Воно не допомагає". Хрест був повішений з метою що Господь буде виконувати всі забаганки людини. Але чуда не сталося, хвороби, проблеми на роботі, всі проблеми які були вони так і залишилися.

Абсурдне сприйняття Бога. Я називаю це "чорним бізнесом душі". Я тобі Боже помолюся, дам милостиню тим жебракам, прийду в неділю у храм твій, а ти мені ізроби те і те, і там не так і тут поправити потрібно. Людина хоче стати богом, поняття покори є досить чужими. Куда веде ця дорога? Як часто молитва нас із вами, побожних християн є молитвою вимагання? Наше "Я" стає божком, відкидає нас від Бога Живого і Правдивого дуже далеко.

Навіть не знав що сказати цьому чоловікові. Він був досить байдужим, зневіреним, адже хотів отримати ефект "чарівної палочки". Хрест не був Хрестом, але чимось схожим на амулет на щастя.



Создан 13 фев 2013



cerkva.if.ua