Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Значення скорбот в житті христианина( Проповідь)





В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Господь нам в Святому Евангелії говорить: «Иже хощет по Мне ити, да отвержется себе, и возмет крест свой, и по мне грядет»(Мк.8.34). Саме так, хто хоче слідувати за Христом, той неминуче бере крест. Хто не несе креста, той не йде за Христом. Як неможливо, щоб сонце посходило з заходу, так неможливо йти за Христом без креста. Самі різні крести розкидані на всіх шляхах нашого життя і зустрічаються майже на кожному кроці, це: скорбі, біди, негаразди, хвороби. Тому немає такої людини життя якої було б вільне від скорбів. Але є люди, які переносять свої скорбі з радістю і благодарінням. Інші ж до випадкових на їх долю скорбот відносяться малодушно.

Напевно дух світу цього завжди противний духу Христову стрімиться розповсюдити думки, начебто той хто себе може назвати християнином, не підвергаеться ніяким скорботам. Не будемо обманювати самих себе і познаємо «що шлях скорбів є шлях неминучий і разом з тим є спасительний для всіх істинних послідовників Христа». Наші скорботи, які ми переносимо в нашому житті не можуть і порівнятися з тими скорботами які терпів Спаситель, коли він терпів досади, коли на нього плювали, безчестили, били, Він терпів поругання, розпяття, прободіння ребра, пронзіння рук і ніг. Апостол Петро говорить що «Він залишив образ, да будемо слідувати стопам його»(1Петр. 2.21).

Світ завжди ненавидить тих людей,які в «світі суть і не суть від світу»(Ин.17.14), тому що він всіма способами, явно або тайно, словом або ділом, непрестанно переслідує їх так, що ні один істинний послідовник Христа не може втекти від скорбот. Христианин-це воїн. Він на протязі всього свого життя повинен вести непрестанну війну, якщо не зі світом, то з плоттю і дияволом, і перемогти їх,бо інакше не отримаємо переможного вінця і не зможемо увійти і Царство Небесне.

Можна звернути увагу, як людина зазвичай прив’язується до земних благ. Як використовуємо ті блага, які ми маємо в цьому земному житті. І як прибігаємо до Бога лише в тому випадку, коли просимо в Нього благ, а отримавши їх вже не маємо думати і благо дарити Творця. Якщо б ми повністю розуміли значення скорбот, то б ніколи не роптали б на свої життеві труднощі. Святитель Тихон Задонський говорить, що як без солі м′ясо і риба гниє, так і без скорбот християнин портиться. Сіль виганяє черваків з м′яса і риби, так і скорботи виганяють страсті з душі. Сіль береже цілісність речей, так і скорботи бережуть цілісність душі. Гірка сіль, але здорове тіло, гірка скорбота, але здорова душа. Говорить нам Святе Письмо, «що скорбним шляхом нам прийдеться увійти в Царство Небесне», тому скорбі і несчастя, які нам вважаються гіркими і тягосними, є єдине врачування яке ми отримуємо від Бога, для очищення душі і тіла від всяких скверн плоті і духа. Тяжкі хвороби і скорбі, разом з тим сокрушають і всі гріховні побажання, знищують саму можливість грішити. Від скорбів відбувається терпіння, яке є велика добродетель. Життя більше наповнене горем ніж радостями: то хвороби, то неудачі в роботі, то клеврета і знущання, то роздори в сімї, то заботи о дітях, про їх тяжке і клопотливе виховання. Яку потрібно мати силу волі, щоб не впасти духом, не розчаруватися в житті. Маючи терпіння християнин зможе стояти несокрушимим серед скорбот, як скала серед бурхливого моря.

В одному з монастирів жив інок який був дуже нетерпеливий до своїх життєвих скорбів, і він сердечно просив у Бога допомоги. І Господь йому допоміг слідуючим чином: Коли одного разу він прийшов в місто і зайшовши до храму побачив як біля ікони Спасителя стоїть на колінах одна скромна жінка і молиться:

-Навіщо ти мене залишив Господи!

Інок подумав, що напевно це вдова і хтось її сильно обідив. І от після закінчення богослужіння він підійшов до жінки і запитав в неї:

-Хто тебе обідив?Чи можна тобі чимось допомогти?

Жінка відповіла йому у відповідь:

-Я живу серед людей і ніхто мене ще ні разу не обідив. І от я і плачу про те, що за мої гріхи Бог мене залишив і три роки ніякою скорбію мене не посітив. За цей час ні я не хворіла, ні син мій, навіть з домашньої тварини ні одна в мене не пропала. І от я думаю, що Бог прогнівався на мене, і я прошу його щоб Він хоть чим небудь мене посітив.

Здивувався інок боголюбивій душі жінки і пішов від неї, і славив Бога, який дав йому розуміння і значення скорбот.

Будемо розуміти, що скорбі нам попускаються від Бога, і напевно саме гарний приклад терпіння скорбот це є життя праведного Іова. Коли при втраті всього свого господарства, будинку, дітей, а в кінці кінців здоров’я, але він смиренно терпів і не возроптав на Бога. І в кінці за свою тверду віру і послушання волі Божій отримав ще більше ніж мав.

Отже, не будемо вибирати собі шлях просторий, який веде в погибель і муки вічні. Підемо по шляху тісному, але спасительному. Будемо восходити на ту висоту досконалості християнства, де стріли ворогів наших не зможуть уявляти духа нашого, і тоді ми будемо радіти в стражданнях наших і хвалитися в скорботах наших. Краще постраждати тимчасово для блаженства вічного, аніж мати тимчасову гріховну с, що трапляється в нашому земному житті, відбувається не випадково, а стається по волі Божій і для нашого блага повчимося терпінню многострадального Іова, і його надії, що і в самих тяжких бідах і до нас грішних Господь буде милостивий і щедрий. Амінь.

Очковський Максим



Создан 24 фев 2013



cerkva.if.ua