Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Проповідь на хрестопоклінну неділю




вас сердечно вітаю з Хрестопоклонною неділею — особливим днем Великого посту, коли ми молимося перед винесеним з вівтаря зображенням Хреста Господнього, дивлячись на страждаючого Спасителя, і намагаємося осмислити все те, що сталося дві тисячі років тому на Голгофі, осмислити, що означають страждання, яких Син Божий зазнав від рук людських. І чим глибше ми вдумуємося в цей символ християнського спасіння — Животворящий Хрест, чим глибше намагаємося проникнути в таємницю страждань Бога на Землі, тим більше нам відкривається сенс того, що з першого погляду видається божевіллям, чимось нелогічним, випадковим, непотрібним, але при цьому неодмінно переслідує кожну людину, — це наші власні страждання, наш власний хрест.

 Чудово сказав про хрест святитель Феофан Затворник: «Хрест зрісся з нашим земним буттям у ту мить, коли замкнулися для людей двері земного раю». Дійсно, коли людина відлучила себе від спілкування з Богом, символом чого було вигнання людини з раю, вона зіткнулася віч-на-віч з тією реальністю, з тим життям, яке несло в собі страждання. Від страждання не може позбавити ніщо — ні передова наука, включаючи медицину, ні зусилля, спрямовані на забезпечення соціальної справедливості, ні інші досягнення людського розуму. Коли силою наукового знання ми виключаємо одну біду, приходить інша. Ми навчилися лікувати багато хвороб, але створили цивілізацію стресу, яка обрушує на нас безліч небезпечних викликів, і душа сумує і болить часом сильніше, ніж від фізичної хвороби.

 Ми знаємо, що хвороби, страх смерті, зрада, наклеп, брехня, людська злоба ранять наше серце, і навіть дуже загартовані люди не здатні захистити себе такою бронею, яка врятувала б їх від шкідливого впливу навколишнього світу. Навіть ті, хто живе напруженим релігійним життям, хто йде зі світу в повний затвор, відчувають скорботу й страждання, а інакше й бути не може, тому що страждання явилося наслідком гріха, воно увійшло в плоть і кров людського буття.

 І нерідко виникає питання, на яке люди відповідають по-різному: а чому саме мені випав цей хрест? Чому я захворів, будучи молодим, сильним, енергійним, і це завадило мені зробити кар'єру, створити сім'ю, стати багатим і щасливим? Чому мене, що досяг висот у своїй професійній діяльності, що став людиною значущою, шанованою, багатою, раптом вражають якісь нещастя і все доводиться починати спочатку? Чому людині, яка живе добрим християнським життям, раптом доводиться стикатися з брехнею, наклепом? За що все це мені? Адже те, що говорять люди, я не робив...

 На ці нескінченні питання, які виникають у кожної людини, навіть віруючої, є тільки одна відповідь, яку ми повинні добре знати: хрест не є покаранням. Якби було так, то на людей святих, добрих, чесних не накладалося б хресних страждань. Але оскільки страждають усі — і добрі, і злі, і праведники, і грішники, — то сенс страждань слід розуміти інакше, він у чомусь іншому.

 І ось Хрест, який лежить сьогодні посеред храму, допомагає нам відповісти на питання: а що ж означає страждання? Який його сенс? Адже Господь не мав ніякого гріха, але людська злоба, наклеп, заздрість обрушувалися на Нього такою мірою і з такою силою, що довели Його до Хреста. Він був убитий, будучи не тільки невинним, а й безгрішним. Жертва, яку Він приніс, мала очисну силу для всього роду людського. Сам Христос ніякого очищення не потребував, бо не був грішним; але Його Кров, пролита на Хресті, омиває весь рід людський. У цій жертві — потенціал оновлення, спасіння, очищення; в ній запорука Царства Божого для кожної людини.

 Який же тоді сенс у наших власних хрестах? Дивлячись на Хрест Христовий, розуміючи сенс Голгофської Жертви, ми можемо зрозуміти сенс наших страждань: вони даються нам для нашого очищення. Немає безгрішних людей: несть человек, иже жив будет и не согрешит. А що ж потрібно для того, щоб були прощені гріхи? Чи достатньо слова «прости», сказаного нашому близькому, рідній людині, нашому колезі, нашому співбрату? Цього недостатньо. Як злочин світського закону спокутується стражданням, пов'язаним із обмеженням свободи, так і злочин Божого закону, згідно з Божественною справедливістю, не може виключати страждання того, хто цей закон порушив. І це не покарання, а Бог посилає нам цей хрест для того, щоб ми, правильно несучи наш хрест — без нарікань, без осуду, без внутрішньої злоби, без озлоблення, — могли спокутувати наші власні гріхи. Той же святитель Феофан Затворник чудово говорить: «Краще потерпіти в цьому житті, ніж постраждати в житті майбутнього віку». Проходячи гідно випробування, які зустрічаються на нашому шляху, несучи хрест по-християнськи, як вчить Сам Господь прикладом Своїм, ми очищаємо наші душі.

 Несення хреста — те саме покаяння, але навіть більше за нього. У покаянні можуть бути присутні елементи нещирості, людської слабкості: у чомусь не до кінця каємося, перед одним духівником каємося так, перед іншими — інакше, і скрізь присутні наша слабкість, наша обмеженість, а іноді й наше лукавство. А от несучи хрест, справді спокутуємо перед Богом свою провину. І ми повинні пам'ятати про це і приймати хрест із радістю — цим ми відрізняємося від людей, які в Бога не вірять і яких страждання руйнує, не залишаючи часто жодних шансів для того, щоб тривало те життя, яким людина звикла жити.

 Християнське розуміння страждання озброює людину колосальною духовною силою, роблячи її непереможною, непохитною. Саме так сприймали страждання святі мученики. Ніхто не скидав із себе мученицький вінець, ніхто не біг до прокуратора, благаючи пощади, — християни зустрічали зі спокійним, незлобивим, мирним поглядом страждання, що наближалися, і саму смерть, жахаючи своєю силою катів.

 Нічого не змінилося з того самого часу, коли хрест християнина пов'язувався з гоніннями. І сьогодні ми проходимо через тяжкі випробування в особистому, сімейному, суспільному житті, коли часом не вистачає сил; і ми нарікаємо на Господа, а іноді й хулимо ім'я Боже, підносячи до неба питання, в якому немає сенсу: «чому, Господи, Ти мені це послав?», не відаючи Божественних шляхів. Або, ще того гірше: «Якщо Ти мені це послав, значить Тебе точно немає. Адже я цього не заслуговую, я ж краще, — так чому саме мені, а не сусідові?»

 На ці богохульні питання немає відповіді. Бог кожному дає хрест під силу, щоб позбавити нас від страждань у житті вічному. Але несення хреста має не тільки есхатологічне значення, але й значення для нашого внутрішнього, духовного життя, а також для нашого спілкування з іншими людьми, тому що людина, що усвідомлює сенс страждань і приймає їх як хрест заради спасіння, знаходить можливість і силу змінювати на краще своє життя і життя навколишнього світу. Таким є послання сьогодні всім нам від Хреста Господнього, якому ми уклінно поклоняємося в середині Великого посту. Амінь.



Создан 02 апр 2013



cerkva.if.ua