Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

проповідь на 4-у неділю Великого Посту




Я хотів би сердечно привітати всіх з 4-ю неділею Великого посту, з днем, коли ми згадуємо пам'ять святого преподобного Іоанна Лествичника і коли, дійшовши серцевини Великого посту, ми поглядом своїм, вольовими зусиллями спрямовуємося до гідної зустрічі Світлого Христова Воскресіння. Саме в центрі великопісного подвигу нам пропонується Євангеліє, яке ви сьогодні чули. Це уривок з оповідання апостола Марка про зцілення Спасителем біснуватого молодого чоловіка (Мк. 9:17-31), якого батько привів до Ісуса Христа як до останньої надії, тому що син його був хворий незрозумілою хворобою. Він був глухим, німим, дух злоби кидав його на землю, він скреготав зубами, випускав піну і не міг жити серед людей. І Господь, побачивши цього нещасного чоловіка з його сином, зглянувся на нього і вигнав духа злоби з юнака, і той зцілився. І коли учні запитали: «Чому ми не могли зробити те ж саме?», Господь сказав слова, які кожному з нас допоможуть і нині протистояти духам злоби: «Цей же дух виганяється тільки молитвою і постом».Чому ж не силою? Чому дух злоби не виходить інакше, силою думки, силою логіки, силою переконання, не кажучи вже про матеріальну силу, про силу влади? Чому цей дух неможливо вигнати тим, чим можна вигнати будь-яку зовнішню силу, аж до найпотужнішої військової агресії? Не сказано, що молитвою і постом потрібно виганяти зовнішнього ворога. Не сказано, що молитвою і постом потрібно долати злочинність або корупцію. Не сказано, що молитвою і постом потрібно долати труднощі в соціально-економічному житті. Але Господь ясно говорить: цей дух, тобто дух зла, можна вигнати тільки молитвою і постом.

 Чому ж так? А тому що той, хто одержимий духом зла, духом диявольським, робить те, що завгодно дияволу, а диявол є неправдомовець і батько неправди (Ін 8:44), як свідчить слово Боже. Тому людина, що впускає у свою душу темну силу, стає його служителем — вона починає жити, діяти, мислити за чужою логікою, за логікою диявольською.

 Ось чому нерідко людей, одержимих темною силою, важко переспорити у відкритій і чесній дискусії — бо вони живуть, працюють, мислять в іншому полі, ніж людина, яка не захоплена духом злоби. У людини, яка не живе під диявольською владою, є своя логіка — логіка правди, справедливості. Така людина апелює до моральних цінностей, таких як любов, патріотизм, чесність, жертовність, чистота тілесна й душевна, правда, самообмеження. А той, хто живе за логікою диявольською, живе в іншій системі, де все перелічене не є ніякою цінністю, а де цінністю є брехня, наклеп, злість, заздрість, ненависть, гнів. І коли ці дві реальності стикаються, то той, хто відстоює диявольську справу, діє в рамках своєї внутрішньої логіки і нерідко переконує людей більше, ніж той, хто живе і діє за логікою Божою.

 І тут потрібно відповісти на головне питання — а чому? А тому що диявол, крім розуму людини, захоплює і її плоть, її тіло, її фізичну природу. Той нещасний страждав від недуги. Але необов'язково випускати піну й скреготати зубами, будучи біснуватим. Досить віддати себе в руки диявола-неправдомовця, залишаючись звичайною людиною — зовні, можливо, навіть симпатичною, переконливою, але такою, що живе згідно з тією руйнівною логікою.

 Диявол проникає всередину людини, використовуючи насамперед її інстинктивну природу, впливаючи на людські інстинкти, знімаючи будь-які моральні табу, будь-які обмеження, що накладаються культурою, традицією, вірою, розкріпачуючи внутрішнє тваринне почуття людини. Тоді той, хто занурюється в стихію безумства, стає переконливим для багатьох, хто живе за законом плоті.

 Ось чому Господь і сказав: «Рід цей виганяється тільки молитвою і постом». Не читанням книг, не отриманням дипломів, не підвищенням у кар'єрі, а молитвою і постом, бо молитва захищає розум від диявольської дії і озброює людину внутрішнім духовним досвідом спілкування з Богом, який куди сильніший, ніж досвід людини від спілкування з дияволом.

 Молитва поєднує нашу думку, нашу душу, наше серце з джерелом життя і дає велику силу, здатну здобути перемогу над силою диявольською. А піст, обмежуючи і виховуючи наше фізичне єство, робить його несприйнятливим до дії диявольських енергій. І ми не віддаємо себе в руки дияволу — ми чинимо опір спокусам, звабам і залишаємося в цьому Божественному полі життя. Тільки молитва й піст — і жодних інших засобів. Тоді ми духовно, інтелектуально, фізично стаємо здоровішими за тих, хто живе в поле диявольського тяжіння, і перемагаємо диявола і плоди його справ.

 Сьогодні, святкуючи пам'ять святого преподобного Іоанна Лествичника, ми згадуємо про його життєвий шлях — про те, як шістнадцятирічним юнаком він прийшов на Синай, як 19 років проходив послух у старця, як 40 років жив у повному затворі, зростаючи духовно, і як 4 роки був ігуменом Синайської обителі. За своє довге подвижницьке життя він набув такої сили розуму та духовного прозріння, що, переклавши на папір пережите, він створив безцінний скарб святоотцівської думки — книгу, що іменується «Лествиця», яка дає нам приклад того, як повинна жити людина, щоб ніколи не стати біснуватою, щоб ніколи стихії світу цього не затьмарили свідомість і не зруйнували внутрішню цілісність людської природи. Відштовхуючись від богонатхненних слів великого подвижника, ми і сьогодні, в бурхливих обставинах XXI століття, зберігаємо Святе Передання Церкви нашої, досвід святих отців, у тому числі святого преподобного Іоанна Лествичника, і, ґрунтуючись на цьому досвіді, в міру своїх сил намагаємося здійснювати визначене нам з неба.



Создан 11 апр 2013



cerkva.if.ua