Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

проповідь на 3-ю неділю по П"ятидесятниці




Напевне, дорогі браття і сестри, ви погодитеся зі мною, що складна економічна ситуація нашого суспільства дошкуляє кожному з нас. Батьки, котрі хочуть подбати про своїх дітей і забезпечити їм усе потрібне, мусять дуже важко працювати - "крутитися" в цьому світі. В такій ситуації легко виникає небезпека, що людину цілком опанує прагнення тільки до матеріального. Тут уже не йдеться про забезпечення особистих потреб, а про добровільне віддання усіх своїх сил, здібностей і думок цьому світу.

 Ця небезпека не нова. Людство з нею стикається з давніх-давен. Наш Спаситель дає нам сьогодні вказівки, як боротися з тою небезпекою. Тією вказівкою не є заклик до бездіяльності, а до повної довіри Божому провидінню. Євангельський уривок закінчується прекрасною обітницею: Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам (Мт.6:33).

 Знаком нашої довіри до Божого провидіння є те, що на перше місце нашого прагнення ми ставимо не старання про матеріальне, земне добро, але шукання Божого Царства та його справедливості ... У цьому криється ніби парадокс, бо наше намагання може на перший погляд означати скоріше "банкрот", аніж користь. Але лише на перший погляд ... Бо Божі обітниці правдиві й незмінні.

Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його ... Ці слова гарно тлумачить старець Паісій Святогорець:  "Уяви собі, - каже він, - що за столом сидять двоє чоловіків і мають перед собою тарілку, на котрій є десять абрикос. Якщо один через свою жадібність та ласолюбство з'їсть сім, а іншому лишить три, тоді він неправий і кривдить ближнього. Це несправедливо.

 Якщо ж скаже: "Нас двоє, а абрикос десять, отже, кожному з нас належить по п'ять", - і з'їсть п'ять та іншому залишить п'ять, тоді той чоловік застосовує людське право і має людську справедливість. Через це людське право часто звертаємося до судів, щоб знайти справедливість.

 Якщо ж, помітивши, що братові смакують абрикоси, вдасть, що йому не смакують, з'їсть лише один і скаже іншому: "Брате мій, ти з'їж собі решту абрикос, тому що мені не смакують, та ще й трохи шкодять мені", - тоді має Божу справедливість, завдяки котрій сам шукає того, щоб, за людським розумінням, був скривджений. Однак Боже благословення багато разів нагородить його жертву".

 Це зрозуміти і прийняти означає мати дух Божий. Це ознака довіри до Божого провидіння. Це ознака шукання Божого Царства як і запорука, що Божа обітниця, котру ми почули в сьогоднішньому Євангелії, на нас сповниться.

 Застосування тієї Божої справедливості виходить із лагідного серця, котре сформувалося діяльною, живою вірою. Якщо наше серце з любові до Бога готове до різних жертв - чи йдеться про матеріальні речі, чи про наш час або знання - можемо мати надію, що Боже провидіння не залишить нас. Бог завжди знайде нагоду і відповідний час, щоб відповісти на нашу великодушність.

 Цю правду ми могли би проілюструвати безмірно великою кількістю свідоцтв з кожної доби. Послухаймо хоч одне з них:

 Змальовуючи вулиці міста Рим, славний художник Фердінанд Делакруа хотів точно відобразити усі типічні постаті. Вже мав майже всі, але коли дійшов до постаті жебрака, не міг знайти того, хто б найліпше відповідав цій постаті. Саме тоді запросили художника на бенкет світових мільйонерів. Там зустрівся з Ротшілдом. Коли його побачив, зрозумів, що його образ найліпше би відповідав постаті жебрака на його картині.

 Ротшілд радо погодився позувати художникові і на другий день вже сидів у його майстерні. Мав на собі жебрацький плащ, в руці тримав жебрацьку палицю і сидів на розбитому стільці. Коли повз нього переходив учень художника, йому стало так жаль Ротшілда, і він вийняв з кишені гріш і втиснув його до руки мільйонера. Учень і гадки не мав, ким був той жебрак. Ротшілд подякував і вклав гріш до кишені. Другого дня хлопець дістав листа, в котрому Ротшілд дякував йому і вклав чек на 10.000 франків з побажанням, щоб йому на дорозі життя легше йшлося.

 Браття і сестри, ми повинні розуміти, що Євангеліє повне парадоксів. І сьогоднішнє не є винятком; стверджуючи, що дати, означає здобути, багато втратити для Божого Царства, означає багато здобути для свого земного життя. Коли ми приймемо той євангельський парадокс, це допоможе нам витривати перед небезпекою оволодіння нашого серця мамоною й одночасно відкриє нам шлях для прийняття Божої батьківської любові, котру називаємо Промислом Божим та завдяки якій маємо надію ввійти в Царство Боже. Амінь.



Создан 13 июл 2013



cerkva.if.ua