Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Слово на неділю 7-у по П"ятидесятниці




У сьому неділю після П'ятидесятниці читається невеликий уривок Євангелія від Матфея, в якому йдеться про зцілення двох сліпців, а також німої біснуватої людини.

 Ці розповіді про зцілення, які Спаситель здійснював у такій кількості, присутні майже на кожній сторінці Євангелія. Але розповідь про зцілення німого біснуватого сповнена якимось особливим змістом. Напевно, євангеліст міг би просто написати, що Господь зцілив німого. Це було б так доречно, коли розповідається про те, що тільки перед цим Він зцілив двох сліпців. Сліпих, німих зцілює Спаситель... Але євангеліст пише про те, що то була не проста німа людина — він був одержимий дияволом, злою силою. І Господь особливим чином зцілює цю німу людину. Йому б, напевно, достатньо було сказати: «зцілюю тебе, йди, говори!", І той би пішов і заговорив! Але то було б виправлення наслідків, а причина залишилася б у цій людині, бо причина його фізичної немічі була духовна, він був у владі темної сили.

 І можна собі уявити, що було б, якби Спаситель просто зцілив його від німоти. Маючи всередині себе цю темну силу, що стала б говорити ця людина, які б страшні слова вона вимовляла, скільки б зла вона принесла своїм язиком! Скільки б людських доль, можливо, було б заражене тією бацилою зла, яку він у собі носив, скільки б людей було спокушено зі шляху істинного! А, може, були б навіть і душі, розтлінні його словом! Тому Господь не просто зцілює німого — Він виганяє біса. Євангеліст навіть не говорить про те, що слідом за цим сталися якісь особливі дії Спасителя для того, щоб хворий став говорити — біс вийшов, і він почав говорити.

 Дуже часто ми у своєму житті маємо справу з наслідками, а не з причиною. Найбільш поширена помилка не лише медицини, а й людських стосунків — це вплив на наслідки, на те, що мабуть, відчутно, а в медицині — на те, що вказують аналізи або прилади. Але, найчастіше, не викорінюючи причин, неможливо по-справжньому вилікувати людину. Не викорінюючи причин, неможливо звільнити наш суспільний простір і особисте життя від брехні, наклепів, спокус, хули, лихослів'я, від того, що, впливаючи на людський розум і на моральне почуття людини, руйнує її.

 Ми знаємо зі Старого Заповіту, як Господь карав богохульників, розбещувачів, спокусників. Наприклад, історія ясно свідчить нам про гнів Божий. Але Господь, караючи носіїв зла, викорінював причину, а не наслідок.

 Сьогодні ми всі страждаємо від того, що є похідні від цього онтологічного і містичного зла, які присутні в житті людей і в людській історії. Ми жахаємося, коли чуємо брехню і наклеп. Наше моральне почуття загострюється і обурюється, коли ми чуємо слова спокусників, розбещувачів, що пропагують розкріпачення людських пристрастей, особливо коли все це наповнює інформаційний простір сучасного суспільства. Іноді люди кажуть: «Це потрібно заборонити, це потрібно вилучити, це потрібно закрити», знову-таки, звертаючись до наслідку, а не до причини. Можна багато разів забороняти і закривати, але від цього не зміниться картина духовного життя, бо треба зцілювати душі людські, багато з яких через незнання виявилися легкою здобиччю темної ворожої сили.

 Власне кажучи, все служіння Церкви і зводиться до цього. Ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів (див. Єф. 6:12). І слово, яке звертає Церква, і Таїнства, які вона викладає людям, — це все є та Божественна сила, яка вражає причину. А наслідок сам по собі зникне, якщо зруйнована буде причина.

 Але все те, що відкриває нам сьогоднішнє Євангельське читання, має відношення не тільки до суспільних відносин, не тільки до суспільного простору буття. Все це має відношення до особистого, до сімейного життя кожного з нас. Нам іноді здається, що сварки, непорозуміння, підозри, взаємні образи мають якісь життєві, людські, звичайні повсякденні причини. Але ж найчастіше, дратуючись або гніваючись, або кажучи неправду і осуджуючи, або вступаючи в конфлікти, відмовляючись від примирення, ми діємо так, бо самі бажаємо цього. Отже причина всього того, що ранить нас, лежить глибоко в нашій суті, в нашій душі, в нашому серці, в нашому розумі.

 І тому розповідь про зцілення біснуватої німої людини в якомусь сенсі символічно має відношення до кожного з нас. Ми повинні внутрішнім своїм поглядом, не втрачаючи духовної пильності, прозрівати порух нашої душі, нашого серця. Ми повинні оцінювати наші помисли, ми повинні контролювати наше внутрішнє життя, щоб не проникло в це життя, в нашу святая святих зле начало, яке здатне приводити нас до найбільш огидних, жахливих і гріховних діянь, від яких страждаємо ми та ближні наші.

 Господь, що зцілив німого через вигнання біса, здатний і кожного з нас зцілити, зцілити наше особисте життя і життя всього суспільства, якщо ми, спираючись на Божу допомогу, будемо боротися зі злом усередині нас, з гріхом, з неправдою, відкриваючи своє серце назустріч Божественній благодаті. І тоді, так само як зцілений німий, будемо виголошувати добрі слова, тому що у нас будуть добрі думки. Ми будемо стверджувати правду життя, тому що всередині нас буде правда, ми будемо поблажливі до ближніх, бо самі будемо розуміти, що таке подолання гріха і як важко воно дається.

 Хай допоможе нам всім Господь у цьому внутрішньому духовному діянні, яке, залишаючись прихованим і непомітним для оточуючих, відображається в житті оточуючого нас світу добрими справами і добрими словами, явленням у світі цьому Божої правди. Амінь.

Патріарх Кирил



Создан 09 авг 2013



cerkva.if.ua