Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Слово на Преображення Господнє.





Дорогі браття і сестри, у цей літній час, час збору плодів, час відпочинку і підведення результатів здобутого св.Церква закликає нас звернути увагу на це велике Торжество Святого Господнього Преображення. Ця велична подія – це скріплення надії у час випробувань та предвіщення майбутнього вічного життя у славі Бога та святих. Згадуючи Преображення, ми згадуємо Божественну славу, яку показав Господь своїм учням. Розповідь про цю подію апостоли передали нам, щоб також і ми стали учасниками Божественної слави.

Мить преображення – це запрошення до вічного щастя

 Апостоли лише на мить стали спостерігачами такої захоплюючої сцени, а кожний, хто пройде земський шлях у вірі чистого ісповідання, той буде перебувати у цьому щасті цілу вічність і буде не спостерігачем, а живим учасником.

 Природнім було бажання Петра, щоб поставити три намети для Божих мужів, адже така мить піднесення не може прирівнятися до жодного земського щастя і саме тому не може тривати довго на цій грішній землі, натомість буде тривати вічно у Божому Царстві. Кожен з нас може бути у ньому, якщо…

 Небесний Батько в часі Таворської слави дає запрошення до цього Царства із простою умовою: ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! (Матв.17:5)

 Із цих слів можемо зрозуміти, що слухання Сина Божого – це обов’язкова умова до того, щоб цей преображенський стан був не лише миттю, але цілою вічністю. Адже із слухання народжується віра, а віра в Христа – це вже початок Спасіння.

Не місце, але особа, що освячує це місце

 Мить піднесеного стану чи то на молитві, чи просто у тиші, чи в хвилині радості ми усі пережили та, мабуть, у кожного з нас також було природнім бажанням, щоб вона далі тривала.

 Саме тому не раз ми повертались у ті самі місця, читали ті самі молитви, зустрічались із тими самими людьми, але не завжди отримали той же самий результат, що пережили із захопленням у минулому. У чому ж справа? Не потрібно знеохочуватися

 На справді справжнє духовне піднесення – це дар Божий, що відповідно і походить від Бога. Щоб отримати чисту і оригінальну воду, потрібно шукати джерела, та і, щоб наповнитися Божественним піднесенням, потрібно шукати Бога. Як наслідок цієї зустрічі, може бути і цей духовний дар.

 Як, у преображенській події не гора Тавор була основною, хоч і вона освічувалась, а Христос, так у нашому житті Христос, від якого походить всякий звершений дар, має бути причиною і ціллю духовних практик: молитва, відвідування святих місць, зустріч із духовними людьми. Слухання Його – це виконання волі Небесного Отця, це шлях нашого спасіння, це запенвнення нашого преображення в Божому Царстві.

О.Віталій 



Создан 16 авг 2013



cerkva.if.ua