Київська Патріархія - Отинійський деканат УАПЦ

Слово на Успіння Пресвятої Богородиці




«У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила єси, Богородице…» (Тропар).

 

     Одного разу молодий воїн був поранений на полі бою і потрапив у лікарню. Коли про це довідалась його мати, прибула здалеку, щоб провідати його. їй сказали, що він спить і що стан його критичний. «Дозвольте мені хоча б поглянути на нього сплячого», - попросила мати. Лікар довго заперечував, але потім погодився і дозволив їй стати біля ліжка пораненого сина. Коли матір побачила бліде, змучене обличчя сина, її материнське почуття заговорило так сильно, що вона, не дивлячись на попередження лікаря, простягнула свою руку, щоб ніжно обтерти холодний піт з чола свого сина. Поранений син відчув цей ніжний дотик і прошепотів: «Мамо це ти ?».

 

    Якщо цей важко поранений син відчув дотик руки своєї земської матері, то наскільки більший і ніжніший є дотик нашої Небесної Матері до своїх горем і нещастями зранених дітей.

 

  Дорогі мої! Сьогодні свята Церква вшановує свято Успіння Пресвятої Богородиці. Святий Євангелист Іван говорить, що Ісус Христос завершив Своє служіння на землі, висячи на Хресті, Він згадав про Свою стражданнями замучену Матір, яка стояла під Хрестом із іншими побожними жінками і наймолодшим Христовим учнем Іваном. І в цю скорботну для Неї хвилину Вона чує голос Свого Єдинородного Сина, Який вказує на апостола Івана: “Жінко — це син Твій”. А до святого Івана сказав: “Це — Мати твоя” (Ін. 19, 26), - і тоді віддав духа.

 

   Пречиста Діва Марія решту свого життя дожила під опікою святого Івана Богослова. Проживаючи в домі святого Івана Богослова, Пресвята Діва Марія багато часу проводила у молитві. Церковне передання говорить, що вже на схилі її життя у часі молитви Пресвятій Діві Марії ще раз з’явився архангел Гавриїл і сповістив їй про близький кінець Її земного життя. Ця звістка не засмутила Пресвяту Богородицю. Навпаки, Вона зраділа, що вже нарешті прийде кінець усьому тому, що Вона була змушена переносити у цьому житті.

 

   Пречиста Діва Марія перейшла дуже важкий життєвий шлях. Народилась в убогості від стареньких батьків. На третьому році життя була віддана до Єрусалимського Храму, в якому під наглядом первосвященика доростає до зрілості віку і з його розпорядження віддається під опіку старця Йосифа. Переживає щасливий момент Благовіщення від ангела, що народиться Той, Котрий Сином Всевишнього і що Царству Його не буде кінця. Вона народить Сина у Своїй дівочій невинності від Духа Святого.

 

     Коли ж Ісус Христос дожив до повноти віку і виступив на відкриту проповідь, тоді разом із Ним і Його Матері довелося перенести багато несправедливості, але найважчою хвилиною у Її багатостраждальному житті було її співстраждання з Христом на Голгофі. Там направду передбачений старцем Симеоном меч прошив Її зболіле серце. Там, під Хрестом розп’ятого Сина, їй довелося допити чашу неймовірних терпінь...

 

    Дізнавшись про скорий відхід Богородиці із цього світу, віруючі із усіх сторін з гіркими сльозами поспішили на Сіон, щоб востаннє попрощатись із Божою Матір’ю. За Провидінням Божим не було лише одного апостола Фоми.

 

    Настав день Успіння Божої Матері. Святі апостоли були зібрані біля Неї. Ось несподівано з’явилось світло Божої слави, приємний запах наповнив кімнату, і було чути спів Небесних ангелів. І коли вже містом рухалась похоронна процесія, то невіруючі юдеї хотіли перекинути домовину, у якій лежала Богоматір, але хмарина опустилась на землю, яка немовби стіною відгородила їх. Але, коли хмара знову піднялась, один із юдейських священиків на ім’я Афоній кинувся до домовини і як тільки доторкнувся, то ангел Божий невидимим мечем відсік йому обидві руки. Тоді він із плачем припав до землі, покаявшись, повірив у Господа, а руки знову приросли і стали здоровими.

 

     Похоронна процесія наблизилась до Гефсиманії. Тут, у печері, були похоронені родичі Пресвятої Богородиці Іоаким і Анна, а також Її обручник Йосиф. В окремий гріб поклали і її святе Тіло, приваливши камінь до входу гробу. На третій день з’явився і апостол Фома. Він гірко плакав, що не застав у живих Пресвяту Богородицю. Апостоли відкрили для нього погребальну печеру, в якій були тільки погребальні покривала, а Тіла її вже не було в гробі. Вона була взята Господом на Небо. Надвечір, коли вони були зібрані всі разом на вечері, побачили Божу Матір у повітрі в зібранні множества ангелів і почули слова: “Радійте, бо Я з вами по всі дні!”. Смерть не могла втримати у гробі Матір Життя, бо Вона подібно до Ісуса Христа вознеслася на Небо.

 

    Святкуючи сьогодні день Успіння пресвятої Богородиці, задумаймося і про кінець нашого життя. Але тілесна смерть, перед якою стоїть кожна людина, ще не є кінцем життя, бо людина створена для вічності. Отже, наше теперішнє життя є лише підготовкою до життя вічного.

 

     Тому згадуючи сьогодні Успіння Богоматері, задумаймось над собою. Хто ми і для чого покликані? Покликані до щасливої вічності, але, маючи свобідну волю, маємо вільний вибір, бо силою ніхто не змушує нас вірити в Бога і у загробне життя. Ісус Христос указав нам дорогу, для осягнення вічного життя. У день Успіння Пресвятої Богородиці і ми звернімо свої очі на Небо і з вірою промовляймо разом зі святими апостолами: “Пресвята Богородице, помагай нам!” Амінь.



Создан 27 авг 2014



cerkva.if.ua